Служба «швидкої медичної допомоги» являє собою чітко налагоджену систему, яка охоплює всю країну і назначена для надання негайної допомоги постраждалим від нещасного випадку або раптового нападу хвороби і подальшого транспортування їх в лікарню.
Служба складається з різних частин, зв'язаних між собою по типу ланцюга (Мал. 2-1). Ви є першою ланкою цього ланцюга, коли набираєте номер «03». Диспетчер, який приймає ваш виклик, виступає в якості другої ланки. Співробітники служби «швидкої допомоги» — лікарі, фельдшери, які прибувають на місце пригоди, - - третя ланка. Приймальне відділення лікарні виступає четвертою зв'язуючою ланкою.
Пам'ятайте, що система починає діяти дякуючи вашому дзвінку.
В різних районах рівень підготовки персоналу «швидкої допомоги» може дещо різнитися. Але загальна система і принципи виклику «швидкої допомоги» однакові для всієї України.

Людина, яка знає основи надання першої допомоги, є зв'язуючою ланкою між постраждалим і службою «швидкої медичної допомоги». В цій якості ви повинні вміти розпізнати, що напад хвороби або травма являються невідкладною ситуацією, а потім, можливо, вам потрібно буде надати першу допомогу постраждалому до прибуття «швидкої допомоги». Негайне прибуття персоналу «швидкої допомоги» збільшує шанси постраждалого вижити при невідкладній ситуації, що загрожує життю.

Нещасний випадок може в значній мірі бути пов'язаний зі стресом. Реакція людей, які стали мимоволі свідками нещасного випадку, різна, тому важливо вміти справитися з психологічною ситуацією, яка склалася після пригоди.
Наша реакція залежить від особистих факторів, таких, як характер, рівень стресу, який ми відчуваємо в даний момент, тих випадків травм, з якими ми зіткнулися в минулому. Не існує адекватних або неадекватних реакцій. У деяких людей сильні емоції можуть проявлятися негайно, у інших — реакція на них виникає через години або навіть дні після пригоди. Є люди, які бурхливо реагують на те, що діється, і це може супроводжуватися плачем, тремтінням, м'язовим напруженням, нудотою, слабістю.

Невідкладних ситуацій слід уникати. Хоча нещасні випадки все ж трапляються, ви можете потурбуватися про те, щоб запобігти деяким з них. Травми є головною причиною смертності серед дітей і молоді. Щорічно тисячі людей гинуть внаслідок отриманих травм.
Життя повне небезпеки, але частіше вчинки, зв'язані з ризиком, роблять його цікавим. Невміння тверезо оцінювати небезпеку може привести до того, що ви більше ніколи не будете ризикувати!

Тампон-пов'язка (перев'язувальний пакет) представляє собою м'яку прокладку, яка накладається на рану для всмоктування крові і виділень, а також для запобігання попадання в рану інфекції. Вона повинна бути чистою, по можливості стерильною.
В якості бинтової пов'язки використовується будь-який матеріал, яким можна обгорнути або прикрити пошкоджену частину тіла. Бинти звичайно використовують для фіксації тампон-пов'язок, для зупинки кровотечі, для запобігання попадання бруду і інфекції в рану, для підтримки пошкодженої кінцівки або частини тіла, а також для проведення прямого тиску на рану.

В наборі першої допомоги для населення не повинно бути ніяких антисептичних і лікарських засобів, мазей, кремів. В набір повинно входити наступне:
телефони всіх підрозділ/в невідкладної медичної допомоги, ваш домашній та службовий телефони, телефони родичів та друзів, до яких можна звернутися за допомогою у випадку необхідності, стерильні марлеві серветки (або бинти) різних розмірів для накладання на поранення, трикутна пов'язка і безпечні шпильки, бинт з ватно-марлевою подушечкою, антисептична серветка
або мило, полоски лейкопластиру для порізів і царапин (як тимчасові засоби), рулон лейкопластиру, ножиці, пінцет, одноразові латексні захисні рукавички, маска для обличчя, олівець і блокнот, якими можна написати записку для лікаря або фельдшера швидкої допомоги, ковдра, термометр, жетони або магнітну картку для телефону-ав-томата, пластиковий пакет.

Готовність до невідкладної ситуації сприяє оперативному поданню допомоги постраждало-му. Курс навчання першій допомозі дає вам план дій на випадок будь-якої невідкладної ситуації. Чітке усвідомлення ваших дій також допомагає здолати перепони, які виникають при наданні першої допомоги.
Більшість нещасних випадків трапляються вдома, тому ви в змозі підготувати себе та членів вашої родини до будь-якої несподіванки вже зараз, а також коли виконуватимете нижче приведені поради.
Аркуш з необхідними відомостями про вас і членів вашої родини приклейте на видному місці, наприклад, на дверці холодильника або кришці відсіку для мілких речей («бардачка») у вашому автомобілі (Мал. 1-1). Подібні дані повинні включати адресу, дату народження кожного члена родини, інформацію про стан здоров'я, про можливість алергічних реакцій, дозування і назву ліків, що приймаєте. Крім того, вкажіть ім'я та прізвище ваших лікарів та номери їх телефонів.
Поряд з кожним телефонним апаратом у вас вдома розташуйте відомості з номерами пожежної охорони (01), міліції (02), «швидкої медичної допомоги» (03), служби газу (04) і лікувальних центрів. Не забудьте також вказати вашу точну адресу і номер домашнього телефону. Слідкуйте за тим, щоб інформація не була застарілою. Як тільки діти навчаться користуватися телефоном, поясніть їм, як викликати служби екстреної допомоги.